"Труд избавляет нас от трех великих зол: скуки, порока, нужды"

Вольтер

Гопак 1

«Гопак» («Ода Шароварам») Вирує багаття на рештках битви, А навкруги вирує танок дикий. Летять чуби i шароварів море Мов чайок паруси iз вихором говорять. Єдиним скоком зайнята редута . Ще не остила кров ворожа i своя, Гримить литавра з гиком, з криком, Там шаблi мерехтять у вiдблисках вогня. Шалений цей гопак - душа свободи, Душа народу, що уже здiйнявсь. Здiйнявсь i iде непевною ходою Крiзь марево столiть, а що там буде - зась. Не знає предок, розпочавши ходу, Який то буде путь, та вiрить цей козак, Що кров, пролиту у битвах за свободу, Мов присмак палину вбере його гопак. I що йому до того, що деякий з потомкiв С сергою в усі бубонить про «стиль», Про вбогість шароварних візерунків… То все пусте - не всі ж такі, як він. Козацькая серга - то три морськi походи, А другая - останній у роду. I кров пролита поливає всходи, Хоча i не йому діждатись врожаю. I цей гопак - як подих свавільної свободи Летить мов спис, нанизуючи час. I хоч отаман хмурить чоло у ряди-годи, Та посмiхаеться - вiн дивиться на нас.